Вот своему ребенку мозги и вправляй , а к нашим не лезь ,а то Господь накажет !

Мовна проблема.

Останніми днями на сторінках газет, а також в Інтернеті появилося багато статтей і матеріалів присвячених мовній проблемі. Так в газеті “Експрес” №21 від 25.02.2010 ст.4 поміщено статтю “ Оленко, не будь Альоною або їдь до Москви”.
В ній іде мова про знайомство п. Ірини Фаріон, кандидата філологічних наук, депутата Львівської обласної ради, члена ВО“СВОБОДА” з дітьми одного дитячого садочка, яка виявила, що багато українських дітей називали себе не українськими іменами,наприклад: Міша, Катя, Стьопа, Даша, а треба українцям вживати українські імена: Михайлик, Катруся, Степанко, Даруся і т.д., бо живемо в Україні. Це стверджує, що дитина є української національності і буде виховуватися з почуттям гордості і любові до своєї мови і батьківщини. Фактично п.Фаріон нікого з дітей не образила і ні кого не виганяла до Москви. Одне бажання в неї – відродити українські імена.
А один нардеп, регіонал, українофоб, Вадим Колесніченко вважає, що називати імена дітей це особиста справа батьків, гарантована Конституцією України. Він оцінює розмову п. Фаріон з дітьми як кримінальний злочин і написав звернення по цій справі до Генеральної прокуратури.
На цю тему розгорнулися дебати в Інтернеті. В них тільки поодинокі патріотичні висказування, а в основному маса злоби, фальшу, бруду в адресу п. Ірини Фаріон, нашої мови, нашої історії.
Аналізуючи ці відгуки на дану статтю треба відзначити, що більшість із них – “рускоязычные”, багато є з Криму, Сходу, Одеси і Львова.
Я був здивований, що так багато негативних відгуків зі Львова,
Але пригадав, коли ще вчився у Львівському медінституті, що після другої світової війни найкращі вілли, особняки і квартири, які залишили поляки після виїзду до Польщі, надавалися генералам, полковникам і іншим високим військовим і КДБ – чиновникам, які пішли в запас. Вони мали право обирати собі теплі місця в Криму , на берегах Чорного і Азовського морів. Вони і досі не вживають української мови і своїх дітей, внуків посилають в російськомовні школи, які їм забезпечила незалежна Україна. Вони мають свої газети, журнали, книги. Вони не можуть змиритися з тим, що Україна – незалежна держава і мріють про новий Союз чи Російську Федерацію.
А ми дивимося телебачення і по всіх каналах звучить російська мова. Слухаєш сесію Верховної Ради і думаєш чи це не Дума Р.Ф.
Депутати виступають переважно російською мовою. Комуністи обпльовують наших героїв, перекручуючи нашу історію. Багато передач, де інтерв’ю дають учні, вчителі, лікарі, інші спеціалісти і чиновники на сході і півдні України звучать російською мовою. А ми повинні радіти, бо наше керівництво пояснює нам, що це демократія.
Маємо і своїх запроданців, яничарів, манкуртів. Вони у своїх відгуках в Інтернеті також обпльовують наших патріотів і нашу мову. Очевидно тому і підписуються в Інтернеті кличкою, яка відповідає їхньому статусу в нашому суспільстві “Хохол “.
Я схвалюю діяльність нашої великої патріотки п. Ірини Фаріон.
Треба починати патріотично-виховну роботу з дитячих садочків, шкіл. Це наша надія на майбутнє. Може вони, як виростуть, будуть патріотами, знатимуть свою історію і вільно володітимуть українською мовою, а у Верховній Раді звучатиме тільки наша-соловїна мова.
Велику увагу треба звернути на культуру. Колись молодь була ініціатором організації хорових гуртків, драмгуртків і ін. Працювали читальні «Просвіта». Села жили повноцінним культурним життям. Ставили вистави, організовували концерти, вечори поезії, обговорювали книги і т.д. А сьогодні трудно організувати хор, бо молодь не йде, їй більше подобаються дискотеки або просто п’янки, очевидно така позиція для неї вигідна, бо не треба включати процес мислення. А старі ветерани – відмирають.
Тай наші прекрасні пісні витісняються з ефіру чужоземними і супермодними хітами.
Але життя невпинно йде вперед. Маємо свою державу, яку треба зберегти і перетворити її у могутню, соборну, незалежну і патріотичну Україну, про яку мріяли і віддавали своє життя наші діди, батьки і рідні.
А нашим недругам, запроданцям і яничарам напередодні 196 річниці від дня народження великого сина українського народу – Т.Г.Шевченка хочеться сказати його словами:
«Схаменіться, будьте люди,
бо лихо вам буде!»

м.Збараж 2.03.2010р. Олександр Кізь
пенсіонер,
член НСЖУ

Как много непонятных слов.

Дивно! Що з Одеси а не розуміють українську як із Нігерії. За 18 років можна вивчити навіть китайську.

Олександр33, А.Кизь - это вы? Сомнительно, чтобы в захолустном Збараже пенсионер (то бишь, по умолчанию, мужчинко старше 60) мог так свободно в каментах отписываться на русском сайте =)
А по теме поста - стандартный наци-бред. Не стоит даже обсуждения.
У меня много знакомых во Львове. Все они - даже либеральные националисты, в свое время с восторгом принявшие оранжевую замятню, были в шоке от аморальных действий этой тупой п***ды фарионши.
Так что иди-ка ты вон, свидомит. Залезь на говерлу, попаси коз. Это самое полезное, что от тебя можно ожидать.

Олександр (или, может быть, лучше Олександрийко? ), меня улыбнули ваши речи про генералов, которым предоставили лучшие дома во Львове. А ничего, что до "клятых коммунистов" Львов был практически польско-еврейским городом? Т.е. там практически нет коренных львовян. Неужели во Львове проживает около полумиллиона красных генералов и их потомков? Никогда бы не подумал.

Ірино так тримати ! Щоб там не гавкали кремлядські запроданці!

О господи, люди опомнитесь, сума посходили ... почемуж мы тогда не ругаемся на все многочисленные вывески на английском?? на засилие амерканских фильмов и т п...
почему на Украине именно Россию так не любят?

Максим, мы и на украинские не ругаемся. Но мы ругаемся на обязаловку, которая указывает людям.